Suchergebnisse

Summary. The purpose of the study is to reveal the activities of credit unions in Drohobych region in the interwar period, to show their role in the economic protection of the Ukrainian population of Galicia in interwar Poland. The research methodology is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, authorial objectivity, as well as the use of general scientific and special-historical methods. The scientific novelty lies in the study of the development of credit cooperation in Drohobych in the 1920‒1930's. Conclusions. An important place in the cooperative movement of Eastern Galicia in the interwar period belonged to credit cooperatives. In 1938, there were 25 credit cooperatives of Raiffeisen type (rural associations) and Ukrainian banks (Schulze-Delich city cooperatives) in Drohobych region, which were united around Central Bank (Central Cooperative Bank of "Krai Credit Union"). The capital of these institutions consisted of shares of members and contributions of the population. Credit cooperation protected Ukrainians, increased their solvency and economic independence, national consciousness. The main financial institution of the Ukrainian credit cooperative was Central Bank. With well-developed cooperation, Ukrainians could work effectively even under unfavourable conditions and hostility from the Polish occupation regime. The cooperation protected not only the material but also the spiritual needs of Ukrainian citizens, it was a natural manifestation of social and economic self-organization of the people, a source of its cultural self-development. The financial and credit system contributed to the development of cooperation through the organization of affordable credit for the population, the facilitation of mutual relations between national organizations and the strengthening of the legal status of cooperation. ; Анотація. Мета дослідження – розкрити діяльність кредитних кооперативів на Дрогобиччині у міжвоєнний період, показати їх роль в економічному захисті українського населення Галичини у міжвоєнній Польщі. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, авторської об'єктивності, а також на використання загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Наукова новизна полягає у дослідженні розвитку кредитної кооперації Дрогобиччини в 20–30-х рр. ХХ ст. Висновки. Важливе місце у кооперативному русі Східної Галичини у міжвоєнний період належало кредитній кооперації. У 1938 р. на Дрогобиччині діяло 25 кредитних кооперативів типу «райфайзенки» (сільські об'єднання) та «українбанки» (міські кооперативи типу Шульце-Деліча). Капітал цих установ складався з паїв членів та вкладів населення. Кредитна кооперація захищала українців, підвищувала їхню платоспроможність та економічну самостійність, національну свідомість.

Анотація. Мета дослідження – розкрити організаційну діяльність Д. Паліїва в роки Другої світової війни, охарактеризувати його значення у процесі створення І-ї Української дивізії Української національної армії. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, авторської об'єктивності, а також на використання загальнонаукових і спеціально-історичних методів. Наукова новизна полягає у дослідженні організаційної діяльності Д. Паліїва в роки Другої світової війни та його участі у творенні І-ї Української дивізії Української національної армії. Висновки. Д. Паліїв був однією з найвидатніших постатей в українському старшинському складі Дивізії «Галичина». Він одним із перших пішов добровольцем служити до Дивізії і у такий спосіб пропагував її реалізацію, був активним її співтворцем. Будучи керівником персонального відділу для українських старшин відділу П-а штабу «Галичина», він захищав національні інтереси українців у важких умовах окупації, проявляючи при цьому політичну відвагу й такт. ; Summary. The purpose of the study is to shed the light on D. Paliyiv's views on the outbreak of World War II; to reveal D. Paliyiv's organizational activity in the years of World War II, to analyze his position on the formation of the Ukrainian armed forces within the German army, to characterize his importance in the process of Division's «Galychyna» creation – the First Ukrainian Division of the Ukrainian National Army. Research methodology is based on the principles of historicism, systematism, scientificity, verification, authorial objectivity, moderate narrative constructivism, and also on the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (historical-genetic, historical-typological, historical systematic) methods. Scientific novelty can be traced in the research of D. Paliyiv's organizational activity during World War II and his participation in the creation of the 1st Ukrainian Division of the Ukrainian National Army. Conclusions. D. Paliyev was one of the most prominent figures in Ukrainian senior staff of Division «Galychyna», he took an active part in the organization of the Division and establishment of the Military Directorate. He was one of the first to join the Division volunteeringly and thus promoted its implementation, was its active co-creator. Being the head of the personal department for Ukrainian heads of the P-a department of «Galychyna» headquarters, he defended national interests of Ukrainians in difficult conditions of occupation, while showing political courage and tact. He remained faithful to his principles throughout his life and fought for the revival of an independent Ukrainian state.

Анотація. Мета дослідження – розкрити організаційну діяльність Д. Паліїва в роки Другої світової війни, охарактеризувати його значення у процесі створення І-ї Української дивізії Української національної армії. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, авторської об'єктивності, а також на використання загальнонаукових і спеціально-історичних методів. Наукова новизна полягає у дослідженні організаційної діяльності Д. Паліїва в роки Другої світової війни та його участі у творенні І-ї Української дивізії Української національної армії. Висновки. Д. Паліїв був однією з найвидатніших постатей в українському старшинському складі Дивізії «Галичина». Він одним із перших пішов добровольцем служити до Дивізії і у такий спосіб пропагував її реалізацію, був активним її співтворцем. Будучи керівником персонального відділу для українських старшин відділу П-а штабу «Галичина», він захищав національні інтереси українців у важких умовах окупації, проявляючи при цьому політичну відвагу й такт. ; Summary. The purpose of the study is to shed the light on D. Paliyiv's views on the outbreak of World War II; to reveal D. Paliyiv's organizational activity in the years of World War II, to analyze his position on the formation of the Ukrainian armed forces within the German army, to characterize his importance in the process of Division's «Galychyna» creation – the First Ukrainian Division of the Ukrainian National Army. Research methodology is based on the principles of historicism, systematism, scientificity, verification, authorial objectivity, moderate narrative constructivism, and also on the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (historical-genetic, historical-typological, historical systematic) methods. Scientific novelty can be traced in the research of D. Paliyiv's organizational activity during World War II and his participation in the creation of the 1st Ukrainian Division of the Ukrainian National Army. Conclusions. D. Paliyev was one of the most prominent figures in Ukrainian senior staff of Division «Galychyna», he took an active part in the organization of the Division and establishment of the Military Directorate. He was one of the first to join the Division volunteeringly and thus promoted its implementation, was its active co-creator. Being the head of the personal department for Ukrainian heads of the P-a department of «Galychyna» headquarters, he defended national interests of Ukrainians in difficult conditions of occupation, while showing political courage and tact. He remained faithful to his principles throughout his life and fought for the revival of an independent Ukrainian state.

In the article D. Paliiv's scientific studies on the military history of Ukraine of the ХХ century, first of all, the history of the Legion of Ukrainian Sich Riflemen, November revolution of 1918 on the West Ukrainian lands, participations of Galician army in the Ukrainian-Polish war of 1918 – 1919, and the Ukrainian national-liberation movement in Poland in 1921 – 1939 are subjected to a due consideration. The value of a creative work of D. Paliiv for the development of the domestic military history is shown. ; У статті проаналізовано наукові студії Д. Палієва з воєнної історії України ХХ ст. Показано цінність його творчого доробку для розвитку вітчизняної військової історичної науки, визначено його внесок в історіографію визвольних змагань України першої половини ХХ ст.Загалом науково-мемуарну спадщину Д. Палієва (386 позицій) можна умовно згрупувати у такі проблемно-тематичні блоки: історія легіону Українських січових стрільців (1914 – 1918); Листопадова національно-демократична революція 1918 р.; Галицька армія, її участь в українсько-польській війні 1918 – 1919 рр.; український національно-визвольний рух у Польщі міжвоєнного періоду (1921 – 1939); українська проблема у роки Другої світової війни.Важливі військово-політичні висновки Д. Паліїв будує на основі дослідження Визвольних змагань 1914 – 1921 рр. Історичні події, що відбувалися в Україні в зазначений період, простежуються вченим у низці публікацій. Торкаючись питання про державотворчі можливості Галицької армії, він доходить висновку, що її тимчасові перемоги (Вовчухівська операція, Чортківський наступ) пояснювалися ініціативою кількох вищих старшин та енергією стрілецтва за відсутності теоретичних здібностей і практичного досвіду Начальної команди. Значна кількість праць Д. Палієва присвячений формуванню праворадикального табору національно-визвольного руху, зокрема політичним передумовам створення та ідеологічним засадам діяльності Фронту національної єдності (ФНЄ). Д. Паліїв прагнув також узагальнити західноєвропейську філософську думку ідеалістичного спрямування другої половини ХІХ ст., до чого він заохочував редакцію журналу «Перемога».У статті проаналізовано погляди Дмитра Палієва щодо початку Другої світової війни. Коли розпочалась радянсько-німецька війна, він стояв на тому, що українці повинні взяти в ній участь, і то не як партизани, розбиті на різні групи, а як вишколена військова одиниця. Військово-політичний досвід та історичні традиції української державності 1917 – 1920 рр. залишилися, на думку Д. Палієва, недооціненими і, значною мірою, недослідженими, хоча їх вистачило б, щоб виховати цілі покоління державно мислячих, творчих особистостей. Основною умовою відродження української державності він вважав соборно-територіальну і політичну єдність суспільства. Спираючись на історичний досвід 20–30-х рр. ХХ ст., Д. Паліїв робить висновок: здійснення стратегічної мети – відродження незалежної соборної України – залежатиме, в першу чергу, від геополітичної ситуації в Європі, а також стосунків із сусідами і великими державами.

In the article D. Paliiv's scientific studies on the military history of Ukraine of the ХХ century, first of all, the history of the Legion of Ukrainian Sich Riflemen, November revolution of 1918 on the West Ukrainian lands, participations of Galician army in the Ukrainian-Polish war of 1918 – 1919, and the Ukrainian national-liberation movement in Poland in 1921 – 1939 are subjected to a due consideration. The value of a creative work of D. Paliiv for the development of the domestic military history is shown. ; У статті проаналізовано наукові студії Д. Палієва з воєнної історії України ХХ ст. Показано цінність його творчого доробку для розвитку вітчизняної військової історичної науки, визначено його внесок в історіографію визвольних змагань України першої половини ХХ ст.Загалом науково-мемуарну спадщину Д. Палієва (386 позицій) можна умовно згрупувати у такі проблемно-тематичні блоки: історія легіону Українських січових стрільців (1914 – 1918); Листопадова національно-демократична революція 1918 р.; Галицька армія, її участь в українсько-польській війні 1918 – 1919 рр.; український національно-визвольний рух у Польщі міжвоєнного періоду (1921 – 1939); українська проблема у роки Другої світової війни.Важливі військово-політичні висновки Д. Паліїв будує на основі дослідження Визвольних змагань 1914 – 1921 рр. Історичні події, що відбувалися в Україні в зазначений період, простежуються вченим у низці публікацій. Торкаючись питання про державотворчі можливості Галицької армії, він доходить висновку, що її тимчасові перемоги (Вовчухівська операція, Чортківський наступ) пояснювалися ініціативою кількох вищих старшин та енергією стрілецтва за відсутності теоретичних здібностей і практичного досвіду Начальної команди. Значна кількість праць Д. Палієва присвячений формуванню праворадикального табору національно-визвольного руху, зокрема політичним передумовам створення та ідеологічним засадам діяльності Фронту національної єдності (ФНЄ). Д. Паліїв прагнув також узагальнити західноєвропейську філософську думку ідеалістичного спрямування другої половини ХІХ ст., до чого він заохочував редакцію журналу «Перемога».У статті проаналізовано погляди Дмитра Палієва щодо початку Другої світової війни. Коли розпочалась радянсько-німецька війна, він стояв на тому, що українці повинні взяти в ній участь, і то не як партизани, розбиті на різні групи, а як вишколена військова одиниця. Військово-політичний досвід та історичні традиції української державності 1917 – 1920 рр. залишилися, на думку Д. Палієва, недооціненими і, значною мірою, недослідженими, хоча їх вистачило б, щоб виховати цілі покоління державно мислячих, творчих особистостей. Основною умовою відродження української державності він вважав соборно-територіальну і політичну єдність суспільства. Спираючись на історичний досвід 20–30-х рр. ХХ ст., Д. Паліїв робить висновок: здійснення стратегічної мети – відродження незалежної соборної України – залежатиме, в першу чергу, від геополітичної ситуації в Європі, а також стосунків із сусідами і великими державами.

In this article observes the process establishing Front National Unit. This legal party whit took the part from the position of the «creative nationalism», struggled against the policy of «normalization». In the second part of the 30-s of the XX century FNU was the active political party, but for the existence of the rival and didn't make use of the great support of galosh nationalists. It makes an attempt on the base of the files to discover the ideological principles and methods of party-political activities of the Front National Unit, its participation in the political life of Galichyna. ; В статье исследуется процесс создания Фронта национального единства. Эта легальная партия вы­ступала с позиций «творческого национализма», боролась с политикой «нормализации», во второй половине 30-х годов ХХ века действовала активно, но в силу существования конкурентной и одновременно подобной Организации украинских националистов не пользовалась большой поддержкой галицких украинцев. В этой статье сделана попытка на основе архивного материала раскрыть идейные принципы и методы партий­но-политической работы ФНЕ, его участие в политической жизни Галиции. ; У статті простежено процес створення Фронту національної єдності. Ця легальна партія виступала з позицій «творчого націоналізму», боролася проти політики «нормалізації», в другій половині 30-х років ХХ століття діяла активно, але через існування конкурентної і водночас аналогічної Організації українських на­ціоналістів не користувалась великою підтримкою галицьких українців. У статті здійснено спробу розкрити ідейні засади і методи партійно-політичної роботи ФНЄ, його участі у політичному житті Галичини.

The article deals with critical speeches of Dmitro Paliyiv in Polish parliament in 1928 – 1930. It shows how he argued with Polish politicians and historians and stressed that the Ukrainians will fight for the restoration of Ukrainian state on the lands that were transferred to Poland. In his speeches D. Paliyiv constantly pointed out great state-formation potential of the Ukrainians who created a powerful Kyiv and Russ at the turn of the I-II millennium and whose traditions were taken over by the Galicia-Volyn state. It is stated that parliamentary speeches of D. Paliyiv were always politically acute as they concerned the important issues of national and cultural life of western Ukrainians. He is known to criticize educational and religious policy of the Polish government, protesting against destruction of Orthodox church in Kholm region and Volyn.He angrily condemned chauvinistic stamps about the Ukrainians and the Ukrainian lands like «Malopolska», «Cresy», etc. He substantiated the appearance of such historical ethnonyms as «Rus», «Ukraine», «the Ukrainians» and found it necessary to develop a national school and the national cultural institutions like «Prosvita», «Ridna Shkola», without forgetting about the economical self-sufficiency of Ukrainian countrymen and develop Ukrainian cooperation like «Maslosoyuz» and «Silskiy Hospodar». The deputy D. Paliyev repeatedly used inviolability to accommodate ambassadorial eyes in the different places of Pokuttia. He repeatedly incited the Polish government, called for the removal of Ukrainian lands from Poland and the creation of its own state.The article states that the deputy Paliyev was not only a true representative of his district Kolomyia, but of the whole Galicia for whose freedom he bravely fought in1914 – 1920. Dmytro Paliyev was the typical representative of the Ukrainian national liberation movement of the first half of the ХХ century. His right-wing radical views were not always perceived by society, but they have always intensified social action against the invaders. ; У статті проаналізовано посольські виступи Дмитра Палієва у парламенті міжвоєнної Польщі. Стверджено, що сеймові виступи Д. Палієва були завжди гострополітичними, бо підіймали важливі проблеми національно-культурного життя західних українців. Показано, що він критикував освітню та релігійну політику польського уряду, протестував проти руйнування православних церков на Холмщині і Волині.

In this article observes the process establishing Front National Unit. This legal party whit took the part from the position of the «creative nationalism», struggled against the policy of «normalization». In the second part of the 30-s of the XX century FNU was the active political party, but for the existence of the rival and didn't make use of the great support of galosh nationalists. It makes an attempt on the base of the files to discover the ideological principles and methods of party-political activities of the Front National Unit, its participation in the political life of Galichyna. ; В статье исследуется процесс создания Фронта национального единства. Эта легальная партия вы­ступала с позиций «творческого национализма», боролась с политикой «нормализации», во второй половине 30-х годов ХХ века действовала активно, но в силу существования конкурентной и одновременно подобной Организации украинских националистов не пользовалась большой поддержкой галицких украинцев. В этой статье сделана попытка на основе архивного материала раскрыть идейные принципы и методы партий­но-политической работы ФНЕ, его участие в политической жизни Галиции. ; У статті простежено процес створення Фронту національної єдності. Ця легальна партія виступала з позицій «творчого націоналізму», боролася проти політики «нормалізації», в другій половині 30-х років ХХ століття діяла активно, але через існування конкурентної і водночас аналогічної Організації українських на­ціоналістів не користувалась великою підтримкою галицьких українців. У статті здійснено спробу розкрити ідейні засади і методи партійно-політичної роботи ФНЄ, його участі у політичному житті Галичини.

The article deals with critical speeches of Dmitro Paliyiv in Polish parliament in 1928 – 1930. It shows how he argued with Polish politicians and historians and stressed that the Ukrainians will fight for the restoration of Ukrainian state on the lands that were transferred to Poland. In his speeches D. Paliyiv constantly pointed out great state-formation potential of the Ukrainians who created a powerful Kyiv and Russ at the turn of the I-II millennium and whose traditions were taken over by the Galicia-Volyn state. It is stated that parliamentary speeches of D. Paliyiv were always politically acute as they concerned the important issues of national and cultural life of western Ukrainians. He is known to criticize educational and religious policy of the Polish government, protesting against destruction of Orthodox church in Kholm region and Volyn.He angrily condemned chauvinistic stamps about the Ukrainians and the Ukrainian lands like «Malopolska», «Cresy», etc. He substantiated the appearance of such historical ethnonyms as «Rus», «Ukraine», «the Ukrainians» and found it necessary to develop a national school and the national cultural institutions like «Prosvita», «Ridna Shkola», without forgetting about the economical self-sufficiency of Ukrainian countrymen and develop Ukrainian cooperation like «Maslosoyuz» and «Silskiy Hospodar». The deputy D. Paliyev repeatedly used inviolability to accommodate ambassadorial eyes in the different places of Pokuttia. He repeatedly incited the Polish government, called for the removal of Ukrainian lands from Poland and the creation of its own state.The article states that the deputy Paliyev was not only a true representative of his district Kolomyia, but of the whole Galicia for whose freedom he bravely fought in1914 – 1920. Dmytro Paliyev was the typical representative of the Ukrainian national liberation movement of the first half of the ХХ century. His right-wing radical views were not always perceived by society, but they have always intensified social action against the invaders. ; У статті проаналізовано посольські виступи Дмитра Палієва у парламенті міжвоєнної Польщі. Стверджено, що сеймові виступи Д. Палієва були завжди гострополітичними, бо підіймали важливі проблеми національно-культурного життя західних українців. Показано, що він критикував освітню та релігійну політику польського уряду, протестував проти руйнування православних церков на Холмщині і Волині.